Букет від літа
з фіолетового дзвону
Ввійшов до житла
запригоживсь на столі
Навшпиньках нишечком ходили
ми малі:
Не зняв з глави самочеснійшую корону.
А ну? А що пробуджений народ?
Хто що ховав,
а то відпекувавсь в хотіннях…
І було присоромленим ходіння
Самоосуджених незтямних нижчих вод.
А ви? А що ще зрозуміли ви?
Хто серце так розчулив незвитяжно
Сією щедрістю?
Як то Пречиста дивиться нетяжко
З ікон,
з самочеснійшої глави…
19.06.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797361
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович