Розчинитися в масі, стати немов усі
У облудній людській говорильні.
Що вистрілює гаслами звідусіль
Й закодовує приспану пильність.
Потонути у натовпі, стати одним із..
Непомітним, за суттю безликим.
І скрипить історично прогнилий віз.
До приматів кортить чоловіку.
Надуває вітрила лукавих промов шквал
В морі темнім надій потонулих
Знову вибір у нас "чи пан, чи пропав",
Де майбутнє зіллється з минулим...
Раболіпна ментальність чомусь уже без гальм.
Мітить кредо - прислужувать пану.
І стоїть на кону останній плацдарм.
Не згубімося в путах омани....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2018
автор: Тамара Шкіндер