Зігрієш мої долоні
Колись у своїх руках
І очі, такі ще сонні,
Що часто бачив у снах,
Цілунками вкриєш раптом,
Як землю вкриває сніг.
П'янким своїм ароматом
Закутаєш з вух до ніг.
І збудеться те, що мало
Вже збутися так давно,
Мов папороть на Купала
Цвістиме в якімсь кіно.
У пристрасті заблукаєм
За власним бажанням ми,
Щоб знов опинитись в Раї,
Пізнавшими гріх людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797539
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2018
автор: Патара