Він сидить у кабінеті
Вже десятиліття,
Переживши, перебувши
Різні лихоліття.
"Вліз" колись в КПРС,
Щоб була нагода
Швидше дертись догори
По кар'єрних сходах.
Гавкав "Слава Іллічу"
На зборах й парадах
І невдовзі догавкався
Щедрої посади.
Та коли союз "зігнив",
Мов стара бритванка,
Крикнув: "Смерть КПРС!"
Й вхопив вишиванку,
Записався скоро в Рух,
Потявкав на вічах,
Щоби лакому посаду
Зберегти навічно.
Та коли прийшли до влади
Донецькі бандити,
У партію регіонів
Мусів "зарулити".
І коли Майдан почав
Цю нечисть "змітати",
Мусів знову вишиванку
З скрині витягати.
Всюди "Слава Україні"
Він почав пищати,
Й терміново в БПП
З вигоди впихатись.
І сидить у кабінеті,
Наче в крісло врісся,
Вигавкує на прідлеглик,
Мов вовчисько в лісі.
І щоб лише якісь гроші,
Якась допомога,
Він відразу "гострить зуби":
-А що мені з того?
І якщо йому відкатик
Не "капне" в кишеню,
Буде "шнобилем" крутити,
Наче кіт від хреню.
"Трудиться" не для держави
І не для народу,
А для власної кишені
Й злодійського роду.
Поки такі бюрократи
Будуть в нас при владі,
Доти будемо ми бідні
Й плентатись позаду.
Вже пора із кабінетів
Трутнів цих прогнати -
Людей чесних й працьовитих
До влади обрати.
29.6.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2018
автор: тарпик