Світ серце віддає на злом.
Червона кров немов калина.
Тваринний страх адреналіна
Спиною чуєш і нутром.
Хто дав вам право нищити світи?
Які живуть у кожній у людині.
Смерть закриває очі сині.
Живим потрібно далі йти.
У вчинках і думках всі люди вільні.
Відкривши душу а зіниці мов очки.
Всі творчі люди - трішки божевільні.
Позаочі говорять - дурачки...
Сховавшись в мушлю свого розуміння.
Спалахують, як зорі при порі.
Шедеври видають й чудні творіння,
Вони освітлюють нам шлях - мов ліхтарі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2018
автор: Ukraine55