Ранок робить мене тверезішою.
Я відвикаю від тебе,
Не тягнусь за твоїми обіймами.
Світанок будить в мене розум.
Я не піддаюсь емоціям.
Мої почуття - це незворушна скеля.
Я обмірковую "чи правильно"?
Я зраджую кохання,
Котре так по-дитячому було щирим.
Я хочу забути тебе,
Та не роблю жодних кроків,
Бо приходить спокусливий день.
Нові думки про тебе
Омивають мій розум.
Хвилею змивають бальзам світанку.
Підкрадається вечір.
Він огортає мене шлейфом
На котрому висічено твоє ім'я.
Я забула про ліки.
Вороття вже нема.
Без бою віддаюсь ночі.
© Ольга Баландюх, 10.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Ольга Баландюх