Коли твій поїзд зникає за містом,
Ці вулиці одягаються в темний колір,
Небо ламається від відсутності змісту,
Бо сенс щоразу іде разом з тобою.
А у мене лишаються вічні спогади
І твій солодкий смак на солоних губах.
Я тебе ще довго проводжу поглядом,
Аби не розбитись тут, на пероні, в крах.
Я в ту хвилину чомусь не люблю поїзди,
Так наче їх вина у тім, що ми не поруч,
Мабуть, ця мить прощання буде назавжди
Боліти десь в мені ліворуч.
Коли твій поїзд зникає за небокраєм,
Я починаю рахувати кожну хвилину.
Ти щойно поїхав - вже безмежно скучаю,
Відстань забрала найближчу мені людину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Julia Light