Падали зорі із синього неба
Миттєво згорали у тиші нічній…
В хвилини ці загадати нам треба
Миру, щастя й любові у майбутті.
Падали зорі, а ми усміхались…
Палав у серцях, тих дарунків вогонь.
Пейзажем чарівним ми милувались,
Тримав у покорі любові полон…
Падали зорі, а ми цілувались…
Спліталися руки,… змикались в кільце.
В сяєві їхньому палко кохались,
У відблисках грало кохання міцне.
Падали зорі - ми щастям сіяли…
Кожна зірка – квітка надій й сподівань
Рясно в цвітінні жадання буяли…
І квітла земля від людських побажань.
Падали зорі, мов сипались перла
Закоханим прямо до ніг у цю ніч…
Лише рання зоря картину цю стерла
Незбагненну красу, що йшла сонцю навстріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2018
автор: Любов Таборовець