Знову звела нас доля ,
щоб ми лежали посеред поля ,
любуючись на небо ,
і я сказав тобі ще раз :
"Я кохаю тебе , прости мене " .
Моє серце ти оповила ,
мою душу запалила ,
ту іскорку опустила ,
яку я чекав , якої я не мав .
Ти зрозумій сам демон мене підвів ,
та янгол тепер про все розповів .
Я розумію , твоє серце навщент розбите ,
але не суди так строго кохання моє ,
як зможеш , пробач , прости мене !
І сьогодні під повною луною ,
чекаю тебе під нашою вербою , щоб
доля дала нам другий шанс : тобі й мені .
Щоб ми лежали посеред поля любуючись на небо
і я сказав тобі , ще раз :
" Я кохаю тебе , прости мене " .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2018
автор: Віра Готь