Буває і невесело, Нема буває радості,
і важко на душі, куди не глянь біда,
заплутане перевесло, життєві тиснуть капості,
сумні пишу вірші... холодні,як вода...
В природі теж невесело,-
давно нема дощів,
заплутав хтось перевесло,
чи Бог то так велів...
Вітри сухі губатії, Щоправда диво-сонечко
мене валяють з ніг, ясніє з висоти,
кущі стають кудлатії, і вишня під віконечком,
як у мороз і сніг... як символ красоти...
Дивлюся я на вишеньку,
німію від краси...
Співаю диво-пісеньку
і для дощу, й роси...
І враз небо захмарилось, І зникла невеселість вся,
і дощ зашурхотів, неначе й не було,
кругом все зарум"янилось, природа оновилася,
і вітер занімів... навкруг все ожило...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798035
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.07.2018
автор: геометрія