ЯКИМ ЖЕ ЗКАЦАПІЛИМ ТРЕБА БУТИ

Яким  же  зкацапілим  треба  бути,
Яким  же  відмороженим  хохлом,
Щоб  материнських  голосінь  не  чути
І  їхати  на  Рашу*  за  баблом?

Ті,  хто  на  Раші  досі  гастролює
Готові  в  церкві  справити  нужду,
Страшна  війна  істот  цих  не  хвилює,
Лише  бабло  впливає  на  звізду.

Яким  же  тупорилим  треба  бути,
Як  глибоко  в  душі  живе  могол,
Щоб  про  війну  з  кацапами  забути  
І  їхати  на  Рашу  на  футбол.

Кому  потрібні  їхні  виправдання,  -
Нема  роботи  ,  діти  і  сім’я.
Війна  їм  пофіг  і  людські  страждання,
Запроданці,  манкурти  їх  ім’я.

Не  українці  і  не  стануть  ними,
Їх  душі  зкацапіли  назавжди
По  той  бік  фронту  їхні  побратими,
Від  них  чекаєш  зради  і  біди.

Лиш  до  пори  до  часу  зачаїлись,  
Гниле  нутро  їх  видає  «язык»
Пустили  метастази,  вкоренились  
«Какая  разница?  Я  так  привык.»

На  це  не  можна  очі  закривати,
Щоб  покруч  ця  жила  надалі  з  нами.
Їх  треба  громадянства  позбавляти
І  за  поребрик,  до  бісової  мами!

*  саме  «на»,  адже  «в»  вживається    коли  їдуть  в  країну,  а  Раша,  історична  назва    Московія,  яку  і  слід  вживати  ,  це  не  країна,  а  територія.  Територія,  яка  загарбана.    На  цій  території  не  діють  людські  закони,  там  відсутня  свобода.

04.07.2018  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798258
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.07.2018
автор: Мирослав Вересюк