Літо заплакало просто ромашками
В полі, де штопані маки як кров.
Вкутали ніжки й говорять з комашками
Про синє небо і вічну любов.
Десь біля лісу будують хатиночки
Сім домових, що народжені там.
Вишило літо у синє хустиночки,
Подарувало їх знов небесам.
Літо неначе черниця вдягалося,
Та передумало ввечір. Нехай.
Сукня з лілей... Потім... Ще й цілувалося
З красенем - серпнем. Пішло десь на чай...
Ти поцілунки в долоньки збирай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798290
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2018
автор: Відочка Вансель