Повен Місяць, немов чоловік
Із гуляння, жоні невідомого,
Поміж хмар, при хмільній голові,
Прокрадається пізно додому.
Де ходив? І для кого світив?
Як чужі його там називали?
Не один солоденький мотив,
Щоб утримати, мабуть, співали.
Та постійності Місяць не зна.
Він бездомний. Він тільки гостює.
Я, звичайно, йому не жона.
Є... Нема... То навіщо ревную?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2018
автор: Ніна Багата