Живу, як горох і рада, що так!
Бо краще, що при дорозі.
Та лізе у друзі ріпак і будяк
І ти утікти не в змозі.
Живу вже роки́ і навіть мороз
Осердя мого́ не випік.
А скільки із неба і вітру, і гроз,
Та сік мій (чи кров) не витік.
Горох, як горіх: міцний-преміцний!
Будяк непомітно коле.
І як не виполюй, а корінь -
Хоч вий, усе поглинає поле.
Та маю я віру! І сто причин:
Ми вкупі будяк той сполем!
І разом згромадим. До чого тут чин?
Із попелом - зло! І - полем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798592
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.07.2018
автор: Галина Яцків