Ми йшли по вулицях Венеції щасливі!
Будинки марили в якомусь забутті,
І, наче темні привиди, під ними
Човни гойдалися в провулках на воді...
Ти пригортала до грудей мої троянди,
Сан Марко площа падала до ніг,
І золотих світильників гірлянди,
І білий мармур зблискував, мов сніг.
Вгорі з вікна якась похила пані
Привабила нас профілем блідим,
Нам зустрічались парочки останні,
Що обіймалися під мороком нічним.
В отелях вікна жовті і тужливі
Навіювали мемуари нам,
Ми йшли по вулицях Венеції щасливі,
І, може, десь залИшилися там!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798630
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2018
автор: Протоієрей Роман