Я подарую тобі промінь сонця,
Що поміж інших найясніше сяє.
Отой, що пробивається в віконце.
Світлішого, ніж він, сонце не має.
Я подарую тобі найгарнішу квітку,
Що виплекана променем ласкавим.
Ранковою росою вмита влітку,
Розкішна і поважна – наче пава.
Для тебе защебече вранці пташка,
Яка чарує найніжнішим звуком.
І пісня та полине крізь ромашки.
І відіб’ється твого серця стуком.
Для тебе із глибин морських дістану
Найбільшу, найкоштовнішу перлину.
Для тебе у ночі освітить місяць
Тобі найбільш знайому ту стежину.
Твоїм ім’ям назву найвищу гору,
Яка ще досі імені не має.
Для тебе перетну бурхливе море,
Де небезпека навкруги чекає.
Для тебе в канцелярії небесній
Замовлю я аж стомільйон сніжинок.
На диво ніжних, милих і чудесних
Легких і лагідних малесеньких пушинок.
Тобі лиш серенаду заспіваю,
Хоч чесно скажу, я співати не мастак,
І як Ромео, під балконом зачекаю,
При світлі місяця і неба у зірка́х.
Зіро́к тобі не буду дарувати,
Бо їхнє сяйво є оманливим, як ніч.
Аж до світанку буду я чекати
На твій чарівний погляд віч-на-віч.
На посмішку й чарівні твої очі.
На те тепло, що випромінюєш душею.
Як день, що забирає владу в ночі,
Озброївшись ранковою зоре́ю.
І ти, ранкове сонце на балконі
Промінням шлеш ту щирість й доброту.
Співаю я «Троянди на пероні»
Бо знаю як ти любиш пісню ту.
© В. Загрійчук 15.02.2018 р.
ФОТО: Назар Рибак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2018
автор: Володимир Загрійчук