Основи поетики. Макаронічний вірш.

Макаронічний  вірш  (лат.роеsіа  maccheronica,  від  maccheroni  —  макарони)  —  віршовий  твір  комічного  ґатунку,  перенасичений  чужомовними  словами  (варваризмами),  вжитими  за  нормативами  рідної  мови  автора,  а  також  словесними  покручами  (“язичіє”,  “суржик”  тощо).  Започаткований  в  Італії  (XV  ст.)  з  пародіювання  латині.  Комізм  М.п.  грунтується  на  навмисному  поєднанні  непоєднуваних  лексичних  форм  —  різномовних  слів  і  фраз  у  цілісному  тексті.  
М.п.  виникла  ще  в  античності.  Спочатку  це  були  латинські  вірші  з  інкрустацією  чужих  переважно  грецьких  слів.  М.п.  відома  з  IV  ст.  до  н.е.  (поет  Авзоній).  Фрівольні  вірші,  де  чергувалися  німецькі  і  латинські  рядки  з  уявно  евфімістичною  метою,  зустрічаються  в  поезії  вагантів  (ХІ-ХІІ  ст.):

Я  скромной  девушкой  была
Virgo  dum  floberam
нежна,  приветлива,  мила,
Omnibus  ptacebam.

Досить  часто  М.п.  використовують  як  складову  частину  певної  жанрової  форми  (поеми,  балади)  в  якійсь  сюжетно-композиційній  ситуації.
Напр.,  І.Котляревський  у  поемі  «Енеїда»  використовує  макаронічний  вірш  у  епізоді  прибуття  троянців  до  царя  Латина:

Енеус  ностер  ма  гнус  панус
І  славний  Троянорум  князь,
Шмигляв  по  морю,  лк  ииганус,
Ад  те,  о  рекс!  Прислав  нунк  нас…
Рогамус.  ломіне  Латине,
Нехай  наш  калуг  не  загине
Пермітте  жить  в  землі  своей.
Хоть  за  пекунії,  хоть  гратіс,
Ми  дякувати  будем  сатіс
Бенефінениії  твоєй.


М.п.  має  і  фольклорне  побутування:  це
своєрідне  пародіювання  народних  пісень.  Наведемо
показові  два  словацкі  та  один  український  приклади:

—  C  ur  amare  ploras,  m  e  m  ile  serdeвko?
Cur,  quia,  quare.  m  oja  laslovicko?
—  D  icerum  cur,  quare;  Bojim  .se  velice,
quod  me  derelinques,  ze  nine  zanechale
P  o  ved  mi,  ma  m  ila,
Wer  hat  kemacht,
źe  j  a  nenwźem  spat
die  kantze  nachlr
Ix  бін  тебе  чекала,
Варум  ти  не  прийшов?
Чи  фатер  не  пускали.
Чи  вассер  з  неба  йшов?.
До  цього  прийому  зверталися  і  поети,  перемежовуючи,  скажімо,  українську  та  польську  чи  російську  лексику  в  досить  комічний  спосіб.
С.Руданський,  “Набожний  ксьондз”:

В’їхав  біскуп  у  село,
Мазура  здибає:
«A  czy  w  domu  teraz  ksiądz?»  –
Ласкаво  питає.
–  Ні,  не  вдома,  –  каже  той,  –
Пішов  на  хрестини.
Ксьондз-сусіда  якось  мав
Недавно  родини…
«Ksiądz  ma  dzieci  i  ten  chrzci?»
–  А  що  ж  тута  й  злого?  
Той  у  сього  охрестив,
Сей  тепер  у  того!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798694
Рубрика: Поема
дата надходження 09.07.2018
автор: Теоретик