Любов даруючи в Світи навкруг


                 есе  

Душа  –  так  милий  інструмент,  
універсальний,  тож  від  Бога...  
Як  чистий  перелив  струмка  
з  джерелець,  що  біжить  у  полі...  
Де  жайворонки  з  висоти  
пісні  нам  радощі  співають.  
Струмок  нас  в  тополину  тінь  
веде  –  там  прохолода  віє...
Й  умиротворення  цей  дух  
посадить  під  листви  шумління  
і  соловьїне  откровення  
заколисає  трохи  нас...
З  малесенького  озерця  
блиск  білих  лілій  споглядає,
і  по  небесному  так  пестить,
немов-би  знає  нас  давно...  
Приліг  на  мураву-траву,  
чуть  стало  дивний  звук  цикади,  
картини  милії  відради  
перед  очима  вже  біжать.  
Й  поринувши  в  короткий  сон,  
що  бачиш  ніби  вже  не  вперше  
крізь  дні  сумні,  часом  смішнії,  
в  житті  казковому  земнім...  
Хто  нам  з  тобою  їх  придумав,  
що  ось  майнув  сюжет  ізнов:  
за  поворотом  повороти  
могли  тоді  ми  відшукать?  
Знайтись  в  яскравий,  ясний  час
серцем  до  серця  доторкнутись,
й  життів  новітніх  відродить  –  
для  світу  знову  повторитись...  

Сопілкою  відкрить  завісу
і  прозвучать  в  усьому  Всесвіті  –  
Душею  висот  Небес  дістать,
в  Світи  навкруг  Любов  даруючи...

09.07.2018р.


Любовь  даря  в  Миры  иные
эссе

Душа  –  так  милый  инструмент,
универсальный,  ведь  от  Бога...
Как  чистый  перелив  ручья
из  родничков,  бегущий  в  поле...
Где  жаворонки  с  высоты
нам  песни  радости  вещают.
Ручей  нас  в  тополину  тень
вдруг  заведёт,  прохладно  станет...
И  умиротворенья  дух
посадит  под  листвы  шумленье
и  соловьины  откровенья
нас  убаюкают  чуть-чуть...
Из  маленького  озерца
глаз  белых  лилий  созерцает,
так  по  небесному  ласкает,
как  будто  знает  нас  давно...
Приляг  на  мураву-траву,
стал  слышен  где-то  звук  цикады,
картины  милые  отрады
перед  глазами  побегут.
И,  погрузившись  в  краткий  сон,
что  видишь  будто  не  впервые
сквозь  грустные  дни  и  смешные,
по  жизни  сказочной  земной...
И  кто  их  нам  с  тобой  придумал,
что  вот  сюжет  мелькнул  опять:
за  поворотом  повороты
могли  тогда  мы  отыскать?
Найтись  в  столь  яркий,  ясный  час
и  сердцем  к  сердцу  прикоснуться,
и  жизней  новых  возродить  –
для  мира  снова  повториться...

Свирелью  занавес  открыть
и  прозвучать  во  всей  Вселенной  –
Душой  высот  Небес  достать,
Любовь  даря  в  Миры  иные...

09.07.2018г.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798713
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.07.2018
автор: Променистий менестрель