Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
А той з-під лоба зирнув строго,
примружив очі враз ясні.
Та потім надкусив нечуло
обидва яблука мерщій.
Ділить не хоче, – промайнуло, –
малюк смачний добуток свій.
Але хлопчина зиркнув знову
із-під своїх пухнатих вій
і, не промовивши ні слова,
мені простяг дарунок свій.
Беріть оце, воно смачніше, –
спокійно вимовив малюк,
а я у цілковитій тиші
відчув сердець шалений стук…
Тож не спішіть чимдуж судити
по перших проявах чогось –
навчити можуть навіть діти!
Щоб каятись не довелось…
10.07.2018
* За мотивами притчи автора сайту КП "Тома".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798786
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2018
автор: Олександр Мачула