Дорога з Богом

Моя  стежка  помічена  Богом!  -
Я  ж  казала,  що  правильно  йду.
Ось  і  вивів  на  ширшу  дорогу:
Чи  на  добре,  а  чи  на  біду?

Та  дорога  вже  збита  копитом,
Тут  ходили  до  мене  віки.
Ну  то  й  що,  що  дощами  прибита,
То  ж  не  в  серце  залізні  кілки.

То  ж  не  цвяхи  в  Ісусові  руки!
І  твій  хрест  не  такий  вже  й  важкий.
Що  ти  знаєш,  людино,  про  муки?
Ти  з-за  пазухи  витягни  кий.

Поспихай  у  мішки  свою  зброю,
То  -  непотріб,  простий  собі  хлам.
Поцілуй  наостанок  Героя  
Й  подивися  у  очі  батькам.

Твоя  стежка  помічена  Богом,
Як  живеш  ти  на  мирній  землі.
Знай:  війна  недалеко,  за  рогом...
Хай  не  гасне  твій  вогник  в  імлі.

Бо  душа,  друже,  світить  допоки
Там    жертовний  вогонь  не  погас.
Ти  живий!  Чуєш  Богові  кроки?
Він  тебе  стереже  повсякчас.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798845
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.07.2018
автор: Галина Яцків