Мене спіткало літо,
але душі сніги
торішні розтопити
йому не до снаги.
Від літа, як на згадку,
проміння відліта.
Я ставитиму крапки,
але не там, не там.
Я чую його кроки,
воно прямує вдаль.
Самотності сто років,
малинова печаль.
10.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798878
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.07.2018
автор: Wiggily