Я знову слухаю, як спадає дощ,
зібралися у купу мокрі голуби,
та мене манить ця одинокість площ,
злетіти хочеться та вже нема журби.
Змиває дощ усе стрімким потіком
що було вже, так буйно отцвіло,
та у душі моєї завжди й довіку
все буде лагідно й тепло, й світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799032
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2018
автор: Ниро Вульф