***

Свобода  є  свобода  ...  до  пори.
Допоки  ще  не  втомлений  від  манни
І  жінка  до  котла  свого  не  манить,
Туди,  де  синє  полум’я  горить.

Любов  на  ніч?  Та  гріх  на  все  життя.
І  стигне  він  підшкірно  наче  овід.
А  що  життя,  позбавлене  любові?
Духовна  брань  із  «радістю»  звитяг!

Чому  Господь  свободу  сотворив?
Щоб  ми  вбирали  волю  у  сутану,
Спинались  в  небо  величністю  стану  –
Не  плоть  і  кров,  а  справжні  явори!

Та  брань  іде  до  зречень,  до  нестям  –
Диявол  з  Богом  бореться,  а  поле  
У  битві  сил,  пульсуючи  із  болем
Сапає  гріх  і  сіє  каяття.

А  я  не  явір,  я  –  що  без  кори,
Душа  безстидно  голого  платана,
Яка  в  своїй  доступності  жадана,
Проте  ніхто  цю  голість  не  скорив.

І  не  перо,  а  зболена  мітла
Віршує  гріх,  здригаючись  у  ритмах
Чуттів,  які  б  вже  висміяти  ридма,
Тоді  б  у  ватрі  випекти  дотла.

Тому  читай,  лиш  в  серце  не  бери!
Ці  строфи  –  шал  приреченого  тану.
Проб’є  мій  час  і  з  півнями  розтане
Любов  Хазяйки  Лисої  гори.
©  Марґо  Ґейко

"Тут  дьявол  с  Богом  борется,  а  поле  битвы  —  сердца  людей"  
Ф.  Достоевский

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2018
автор: Марґо Ґейко