Я просто людина, така ж як і більшість
Так само для себе малюю життя,
Буває спіткнуся і падаю гірко,
А потім встаю і іду до кінця,
Сім’я, дім, робота, щоденні турботи
І часу бракує, щоб встигнути все,
І втомлена й горда, й щаслива водночас,
Радію, що маю і вдячна за це,
І ні, не жаліюсь, бо більше й не треба,
Щоб тільки здоровими рідні були
Щоб завжди над нами було мирне небо,
А посмішка діточок сил додає.
Буває, що плачу, сумую, чи злюся
І хочеться раптом покинути все,
Та потім до рідних своїх пригорнуся
І їхні обійми зігріють мене,
Я просто людина, також помиляюсь,
На помилках вчуся і далі іду,
Ранковому сонцю завжди посміхаюсь
І дякую небу, що просто живу!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799119
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 12.07.2018
автор: Марія Скочиліс