Ти море моє синьооке без дна,
Що хвилями берег так ніжно лоскоче.
Як вабить мене ця твоя глибина
Й ніяк відпускати з обіймів не хоче.
Як довго мене по світах ти шукав.
Я в шатах зелених явилася п’янко…
До себе міцним ланцюгом прикував.
Тепер я довічна твоя полонянка.
Несла нас з тобою життя течія
На хвилях жагучих палкої любові.
У мене був ти, і була в тебе я…
І доля, з якою в таємній ми змові.
Так гарно було під вітрилами мрій!..
У гавань печалі наш човен причалив.
Тепер лише дум неприкаяний рій…
О як же нам жалібно чайки кричали!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2018
автор: Ніна-Марія