Скачіть, кургани! на полях верхи —
галопом,—
На крупи — лава сонць сторчма
спадає:
Як вірний, будь з Христом в полях
потопу;
Доля додому їх, дванадцятьох, вертає!
О вирок!! і Петра вниз головою,—
Фому — на спис, Андрія — довгеє
розп’яття:
Святі — хотіли більше мучитися,
браття!!!..
і в горлі ми не душимось —
сльозою...
Хребти!
гаком ударені
в ребро,
мечами в спину...
І обертались — навернути вбивць...
привітні...
Направлені в спасіння
долі й світу, —
І улягали — у Вітця тканину!!
Скачіть, кургани, на сонцях верхи
галопом —
У небо слава всесвіту впадає;
Доля додому їх, дванадцятьох,
вертає!!
Хто вірний — будь з Христом.
Вселенська йде утопія.
13.07.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799169
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.07.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович