Ти зодягнений у Сонце
Лише світиш холодом.
Та це робить тебе більш бажаним.
Заглядаєш своїми морями
Прямо в мою самотню душу.
Я купаюся в них магмою.
Ти чаруєш мене з дитинства.
Кидаєш в мене пухкими хмарами-
Надіями, що я доторкнуся до тебе.
Я мрію відчути твою поверхню.
Вдихнути твій реголіт.
Пострибати, мов на подушці.
Я дивлюся тобі в зіницю.
Вона відблискує золотом.
Я збагачуюсь скарбом всесвіту.
Ти в обіймах нечіткого німбу.
Темні хмари огортають твоє ядро,
Таке ж холодне як і моє серце.
Нічний спокій порушив потяг,
Буденний стогін машин.
Та ти тримаєш мене за руку.
Я пірнаю в твоє Озеро Сновидінь.
Досягаю кам’янистого дна
І навіки залишаюся з тобою.
© Ольга Баландюх, 13.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2018
автор: Ольга Баландюх