Ростуть в тиші ромашки білолиці,
Шепочуть мені голосом сумління,
Що глибину душі і глибину криниці
Вимірюють, жбурнувши в них каміння!..
І бачу, як в чарІвному люстерці,
І чую лір високі чисті ноти:
Щоб Бог відобразився в твому серці,
Його скорботи мусять обколоти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799178
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 13.07.2018
автор: Протоієрей Роман