Душі-пасіці – лиш Бог господар




Планують  терпко  знов:  на  трьох  розлив.
Хто  б  на  землі  так  серце  полюбив?
Кого  б  я  на  землі  тут  утвердив?

Душі  великій  –
лиш  солодкий  в  Бога  путь,  свобода…
Великій  пасіці  –  лиш  Бог  господар…

А  ти  відверто  глянеш:  йди-лети  сюди!
І  царська  честь.  І  відкладеш  мені
                                                                       мої  меди…
Й  сховаєшся.  І  де  це  я  літав-ходив?
Чого  бджолі  треба  шукать
                                                 озерно-чистої  води?

Чого  припара  в’є  конюшці  димні  вуглі?
Чого  принижений  серпанок  тут  ходив?
На  задніх  лапках,  маслом,  золото  розгріте!–  
                                                                               в  вулик?
Скільки  чого  й  для  чого  віділляти?
Скільки  впустити–невпустить?
                                                         Скількох  одвезти?
Які  ходи,  яких  маркіз  вентилювати?
І  хто  на  грані  –  граней  дальніх  просвистить??
…Буває,  мені  вичислять  ходи…
Але  із  Богом  –  що  захоче  бондар.
І  дволітрові  банки  –  хоч  візьми  та  й  приведи.
І  рапс  розсипавсь  з  Богом  на  погодах…
Веди,  Боже!!  Входять  –  виходять,  тягнуть  поли  –
але  із  Богом  –  на  лади!
Я  в  курсі:  я  таки  свободен!
Великій  пасіці  –  якщо  
не  в  курсі  хто  –
лиш  Бог  господар…

А  ти  всміхнешся:  солод  тут,  
лети  сюди…
І  царськи  вговтаєш;  і  відкладеш  
мені  –  мої  меди…
Хто  з  єгиптян  останній  раз
до  Тебе  так  ходив?
А  солод!  –  ринви  не  поможуть  сонцю  втечам.
Хіба  що  булькать  в  землях  краще  колотнечам!
Солод!  –  та  що  Ти  б’єш?  –
                                             на  плечах
                                             і  поміж  плечі…
Я  ж  все  одно  на  нове  місце  долітав!!..
що  знав  хто  –  ще  не  знав,
читав  хто  –  не  читав…
Чого  б  хто  янгола  питав?  –  

П’ють  творчість  –  як  у  всі  кінці!
ти,  янголе,  і  ризикуй,
                                     доєднуй  перельоти  і  дольоти…
П’янить  любов,  чекай:  а  хто  тут
проти  солоду?  чи  Бога  проти?

Ти,  янголе,    коли  ще  чув  таке?  –
Сюди  не  можна,  заборонено  гірке…
Гірке  –  збирає!  Бога  ради:
хто  хоче  зцілюватись  –  нехай  вип’є  правди!..

Коли  хто  правду  знав  й  згори
                                                       й  зі  споду?
Лети,  кидай;  люби  Бога,  люби!
душі  ;–  лише  солодкий  путь,  свобода!  –
Великій  пасіці  лиш  Бог  господар…

І  Богу  догоджу:
й  премудро  Ти:  ось  чуєш  де?–
                                                         лети  сюди…
Й  всміхнешся,  й  прикладеш
мені  до  серця  вічнії  меди…

О  Царське  Серце,  ясновидіння  й  свобода…
Дивлюсь  на  землю:
                               тертка,  тертка  й  тертка…
І  царств  на  трьох  враховано  розлив…
Кого  б  я  на  землі  тут  утвердив?..

26.07.2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович