Не знаю як так уже сталось –
втрачали й смиренно звикали,
Людей, що втрачали крізь сльози назвали…
Жили собі люди у парі – померла жона -
Він - “вдівець”.
Померли батьки у дитини –змирись “сирота” –
Це іще не кінець…
Та море жагучого горя не дасть підібрати слова-
Батьки поховали дитину… і як їх назвати…
…слів нема…
Нема слів а є тільки сльози,
так, є тільки біль і печаль...
І не допоможе ніхто і нічого –
комусь треба знову почать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799306
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 14.07.2018
автор: V-o-l-d-e-m-a-r