Sleep world✨☄🌟

Дрімай,  дрімай,
Мій  милий  світ,
Доки
До  тебе  йде  чеширський  кіт.
У  нього  очі  темно-голубі,
Він  з  пекла  повернув  її.

За  сто  років  до  народження  Христа,
Коли  Земля  ще  хаосом  була.
Десь  у  нетрях,  на  горі,
Боги  там  їй  життя  дали.
У  волосся  лілії  вплітати,
Ліліт  вони  її  назвали.

Маленька,  щира,  блідолиця,
Напівбогиня  чи  демониця?
Живе  безсмертя  чи  темниця?
Якщо  Бог  знає  наші  долі,
За  що  зробив  Ліліт  лихою?

У  день  13  числа,
Сам  Місяць  Землю  цілував.
Ворони  шепотіли  по  лісах,
А  чорний  кіт  м’явчав,  м’явчав
М’явчав,
І  так  закляк,
І  вже  не  встав.

Дерева  віщували  лихо,
У  Всесвіті  було,  на  диво,  тихо.
Поки  Адам  в  раю
Серед  ромашок  спав,
Всевишній  йому  іншу  жінку
Майстрував.

І  лиш  Ліліт  одній  не  спиться,
Її  щось  колить,
Жахливе  сниться.
Як  Ірод,
Наказав  Ісуса
Чи  то  Петра
Прибити  до  холодного
Хреста.

Настав  світанок,
Сонце  вже  зійшло,
Адам  до  Ліліт  прийшов.
Щось  говорив,
Що  любить
І  про  рай  на  двох.

Ліліт  сиділа  й  так  завмерла,
Вона  не  вірила  йому.
А  він  брехав  про  подарунки,
Про  те,  що  любить  лиш  її
Одну.

Вона  ж  говорить:
«Ні  не  треба,
Мені  казати  цих
Порожніх  слів.
Залиш  мене,
Ти  раниш,
Вбиваєш  мою  віру
У  любов».
А  він:  «Ти  будеш  лиш  моєю,
Я  тобі  щастя  подарю».
Ліліт  :  «Мовчи!  Мені  нестерпно  чути
Ось  ці  твої  слова.
Для  мене  солодші  поцілунки
Люцифера,
Ніж  ти
І  вся  твоя  брехня».

На  другий  день,
Ліліт  вже  не  знайшли,
Адаму  Єву  продали.

А  куди  ж  пішла  Ліліт,
Про  це  лиш  знав  чеширський  кіт.
ЇЇ  нещасну  серце  так  боліло,
Що  вона  вирвала  його
Із  свого  тіла.

Блукала  серед  світових  просторів,
Ох,  скільки  в  цій  тендітній  квітці
Горя.
А  на  губах
Її  отрута.
Вона  так  б  цілувала  ними,
Лиш  Адама  руки.

Дрімай,  дрімай,
Мій  милий  світ.
Доки
До  тебе  йде  чеширський  кіт,
У  нього  очі  темно-голубі,
Він  з  пекла  повернув  її.

Ліліт…  Ліліт…
Шепочуть  лиш  дерева,
Ліліт…  підземна  королева.
Коли  вона  ступала  по  землі,
Троянди  в’яли  й  не  росли.

Адаме,  милий,  я  прийшла,
З  собою  хаос  принесла.
Ти  лиш  не  бійся  підійди
До  мене  любий,
Бо  я  шалено  хочу  на  останок
Поцілувати  тебе
Просто
В  губи.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799321
Рубрика: Містика
дата надходження 14.07.2018
автор: Сюзанна Мотрук