[i](Крик душі про те, що побачила в лісі)[/i]
Здалеку дивишся, то ліс – зелений велетень,
Що має в собі безліч таємниць,
Грибів добірних, і стежок незвіданих,
Смачних, солодких, лісових суниць…
Хор солов’їв, що дружно переспівує
Думки про літо, свіжість і росу.
Бджіл-трудівниць, між квітів на галявині
Й зелених віт смарагдову красу…
Підійдеш трішки ближче - й схаменешся,
В когось - ремонт, а в когось – малі діти…
Комусь – в своїм ошатному будинку,
Не було більш куди сміття подіти…
Хтось пив, без міри, пиво й оковиту –
Й привіз до лісу ці склянки і тару,
Хтось - кахлю віз, з ванної кімнати,
Старий вмивальник, унітаз на пару…
Комусь уже набриднули вазони,
І тепер тут спустошені їх душі…
Порожні банки з кремів і шампунів,
Що були довго на поличці в душі…
Із супермаркету: кульочки і пакети,
Фольга, харчова плівка і лоточки,
Горнятка з чаю, капучіно, й кави,
Розбите дно з пластмасової бочки…
Якесь гарчір’я і мішки з цементу,
Гнила картопля і б/у підгузки ,
Накидано скрізь до цього моменту,
Побитого й пошарпаного в друзки…
А в когось, днями, захворіла курка,
А в іншого - учора здох кабан…
То все у ліс, (а де ж такому місце?)
Мабуть, так вирішив, якийсь «розумний пан…»
Скажіть, куди ми котимося, люди?
Невже не в ваших планах далі жити?
Як же так можна, власними руками,
Й байдужістю…планету погубити?
Невже у лісі місце тим відходам,
Що ви, бездушно між дерев їх привезли?
Не ображайтесь, та скажу вам прямо -
Поводяться так: бидло і козли.
14.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч