А хата, як людина,
Вмирає помаленьку.
Немає уже тину,
Уже не чепурненька.
Бур'ян навкруг буяє,
Гілля вростає в стіни,
Усе, ніби, волає
На поміч до людини.
На вікнах чорна плівка
І комину скорбота…
Була колись, як дівка,
Нині німа-німота.
13.04.2018р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2018
автор: Надія Таршин