Торкнула спраглої душі,
Твоя мелодія чарівна.
І мрія полетіла вмить,
Мов піднебесная царівна.
Так тепло стало, млісно так,
Немов бальзам – лягла на душу.
Це божества, якого знак
В собі тепер терпіти мушу?.
А ця мелодія звучить,
Так ніжно – ніжно обіймає.
Ій не спинитись ні на мить,
Вона в полон свій забирає.
А там, немов в земному раю,
Лунає музики краса.
І я, як в юності, кохаю,
І піднімаюсь в небеса.
15.07.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2018
автор: Валентина Рубан