Розправивши зірчасту парасолю,
Тікала ніч у літо від весни,
А соловей скінчив вечірнє соло,
В гніздечко запросив до себе сни.
Дрімали верби, коси розпустивши,
Долонею застиг широкий став,
Що звечора, заколисавши тишу,
У обіймах її до ранку спав.
Щокатий місяць не збирався спати –
Чумацький шлях легенько перетнув,
Осяявши дерева й білі хати,
У воду впав, та хвильок не горнув.
Дивилась ніч на жовтувате диво
Й до нього посміхаючись, цвіла,
Поки зоря, ранкова, розбудила
Людей і верби, й став, що край села.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799540
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.07.2018
автор: Ганна Верес