Тебе давно уже немає, тату.
Та вірю, що ти дивишся з небес
На край наш милий і на рідну хату...
Нас тяжко розділив могильний хрест.
Ти завжди був таким замалослівним.
Та знаю: Україну як любив.
Пишався щиро українським Гімном.
Благословенним був душі порив!
Здійснилися, нарешті, твої мрії.
Жовто-блакитний прапор - оберіг.
Свободу й незалежність ти леліяв,
А нас малих від бід лихих беріг.
Спливають роки, час лікує рани.
Зростають внуки - рід веде свій лік.
Навіки тобі, батьку рідний, шана
І вічна пам"ять по тобі - навік!
Скриплять жилаві верби понад ставом.
У думах древньо-вічних явори.
Змінився світ, коли тебе не стало...
Та пам"яті свіча не догорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2018
автор: Тамара Шкіндер