Славетний край - Богданова столиця,
Звитягою увінчана в борні.
Душа за тебе гордістю ясниться,
Святилище козацької землі.
Із глибини віків, немов з криниці,
Що струменить на Замковій горі,
Історія викрешує зірниці
Над вербами притясминських доріг.
І дух живе хороброго народу
Так, ніби сам Богдан уже воскрес.
" Чи не забула ти чийого роду?" -
Суворий голос чується з небес.
-Клянуся! У розлуці серце мліє,
Любов не гасне у далечині:
Стебло життя в Кременчуці міцніє,
Корінням п'ю снагу в Чигирині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799783
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2018
автор: Дніпрянка