Сонце в дорозі, далеко вже схід.
Звичні для нього небесні простори.
Хмари у них визначають кордони:
Змінюють контури, тягнеться слід
Смуги рожевої, наче політ
ПтАха, з якоїсь дивної казки.
Небо вдягає рідкісні маски.
Там неможливо затримати мить!
Так ось і щастя, на скатертині,
Швидко несеться, спіймаєш його?
Будеш спроможний добитись свого?
Завтра, сьогодні, зАвжди і нині
Треба цінити кожну хвилину!
Так, бо життя таке швидкоплинне!
17.07.2018
Свидетельство о публикации №118071806312
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799789
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2018
автор: Вікторія Лимар