Хмари сірі й майже чорні,
Нині небо у полоні,
Що твориться, там, надворі,
Не потішитись цій порі.
Оце поспіль, без просвітлень,
Дощ дорвався, вже третій день,
Правда довго підкрадався,
От хитрющий, оце взявся.
То щось тихо, ледь шепоче,
Вже дерева, аж лоскоче,
А то мавкою ридає,
Мов за ким, дуже страждає.
Часом з вітром шаленіє,
Все довкола під ним мліє,
Виглядаю я з віконця
Прошу Бога, - Дай нам сонця.
Хоч малесенький шматочок,
Для слухняних, всіх діточок,
Хай промінчик, як сірничок,
Най освітить все зігріє,
Дитя кожне про це мріє.
Нам давно, набрид цей дощик,
Бабця каже, розбивсь горщик,
От би нині погуляти,
У футбол, хотів пограти.
01.07.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2018
автор: Ніна Незламна