Я себе роздарувала…
На взаємності чекала,
Тільки цінні подарунки
Як непотребу пакунки
Люди швидко викидали,
Шматували, роздирали…
Я себе роздарувала…
Справді віддано кохала.
Те моє переконання
І в надії сподівання,
Що потрібно все робити
Як для себе – в правді жити.
Зовсім в дійсності не так!
Правда має різний смак…
Я себе роздарувала…
По шматочку відрізала
І давала куштувати.
Дозволяла будувати
Мрії, кольорові сни
В світлім подиху весни…
Щоб буття замайоріло,
Справді пристрасно горіло…
Я себе роздарувала…
Душу болем обпікала,
Надто глибоко кохала…
Через те сама зникала…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799898
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.07.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко