Під сволоком тісної хати
Щось розгулялось до небес -
Немов колосся волохате
Лягає на сріблястий плес.
Немов прослали хліб насущний
Не рушники - потоки вод,
Хоч очі в небо дах заплющив,
Проріс зі стін блакитний глод.
Отут лишитися. Чекати.
Спивати час. Ловити мить -
Коли, нарешті, світла хата
У світлий вириій полетить.
28.06.1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2018
автор: Надія Медведовська