А я сьогодні вже боюся жити
В романах, драмах і старому sinema,
У ілюзорному, придуманому світі,
В якому є ти і тебе нема.
Якщо це сон - прокинутись боюся
І усвідомити, що ти - лише міраж,
Що зникне, тільки я його торкнуся,
Впаде, як театральний антураж.
Боюся мріяти, боюся будувати
Палаци кришталеві знов і знов,
Щоби себе шматками не роздати
За мідяки в надії на любов...
А ще страшуся я тобі програти.
Я не Карас в твоєму казино,
Тож можу лиш уважно споглядати
Тобою вистелене ігрове сукно.
В руці стискаю фішку я останню,
А на кону - спокусливий Джек-пот!
Блищить, як приз, Надія на Кохання.
Програв - тоді навіки ти банкрот!
Раз ризикнувши різко і бездумно
Отримаєш любов, забудеш страх.
А можеш втратити миттєво й нерозумно
Єдине серце в ранах і рубцях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2018
автор: Vi.ola