Бува в житті, чомусь дорога по стерні,
Як босоніж, боляче, ще й на чужині,
Іти сміло силуєшся, без перешкод,
Бо кохаєш. Та, як до щастя знайти код?
Аж нестерпно, як голка, дістає серця,
А, коли, від грози небо, аж рветься,
Де подітись, вже дощ холодний, аж січе,
Чом життя, буває таке, все плакуче.
Всі слова, як меч, насуплена свекруха,
Чи не бачиш, то ж це для сім`ї розруха,
Де дім щастя? Обіцяв напередодні,
Мре надія… стосунки, на жаль, холодні.
Прирікав, удвох сіяти хліб по полю,
Щоб любитись і мати впевнено волю,
Зростуть квіти; чи маки, чи то волошки,
Тягнув час, ще треба почекати трошки.
Блиск згасав, у очах, вже не той погляд,
Скажи чом, вона завжди поміж них, поряд?
Певно ревність. Не знать нащо топче мрію?
Зруйнувати, мабуть мала надію.
Син єдиний, наче й можна зрозуміти,
А скажіть, чого це щастю не радіти?
Мчать роки, все ж не розійшлись доріжки,
Підростають три, ніжні, славні берізки.
Життя йде, але зарання коси сиві,
Де поділись сонячні дні, щасливі ?
Люди кажуть, любов, як чиста криниця,
То неначе, води джерельної напиться.
Хай сказала б, для чого мул колотити?
Та з любов`ю… ні, не можна буде пити,
Щоб відчути, радість і тепло на душі,
Та із часом, писати з натхненням вірші.
То кохання? Ні, певно не було воно,
Що чекать? Як шкода, все по житті зимно,
На жаль, в полі, по ногах, аж сочиться кров,
Така доля? Чому пекуча ця любов?
Бережіть, я прошу вас, від стерні ніжки.
Роздивіться та кохайте хоча трішки,
Чи він відданий? Чи квітучі стежини?
Ой дівчата, не йдіть заміж на чужини.
21.07.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2018
автор: Ніна Незламна