Одні у світ приходять, щоб ламати,
Забувши про важливий заповіт:
А інші, щоб його розбудувати,
А мати, щоби вижив білий світ.
Приносячи себе йому у жертву,
Собою вона зцілює його,
Готова й на хресті за нього вмерти,
Часом і сина віддає свого.
Вуста її молитву вишивають,
А очі бережуть святий поріг,
Вони і маски підлості зривають,
Щоби Господь планеті мир зберіг!
Вклонімося ж доземно материнству,
Щоб тих очей не мучила сльоза.
Хай сонцем мами посмішка іскриться
Й війна ніколи світ не колиса!
16.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800164
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2018
автор: Ганна Верес