Молодиця гарна Мілка,
(Всім на заздрість, що й казати)
Вирішила з понеділка
Життя нове розпочати:
-Правду люди в селі кажуть,
Не сховаєш в мішку шила,
Не з одним я чоловіком
В житті цьому согрішила.
Дякую тобі я, Боже,
(Бо від тебе не сховатись),
Що я вчасно схаменулась
І за розум буду братись.
Як робила моя ненька -
Піду в церкву і покаюсь,
Про всі свої походеньки
Я на сповіді признаюсь.
На трьох аркушах великих
Усе грішне написала,
Щоб нічого не забути -
Разів кілька прочитала.
-Але що ж тепер виходить?
Як його надалі жити?
Це крім свого чоловіка
Більш нікого не любити?
Бо на сповіді - це легко
Усе батюшці признатись,
А тоді - уже не можна
Більше з Ігорем кохатись!
З Мустафою всі стосунки
Доведеться розірвати,
Ізю й Гарика забути...
Що я з цього буду мати?
В житті в церкві сповідатись
На старості встигне кожна,
А грішити і блудити -
Тут і запізнитись можна!
Старість вже не за горами,
Кому буду я потрібна,
Як я зморшками покриюсь
І волосся стане срібне?
Швидко аркуші порвала:
-Бий тебе нечиста сила!
Всі гріхи, що назбирала,
Сама собі відпустила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800348
Рубрика: Гумореска
дата надходження 23.07.2018
автор: Катерина Собова