Дрімає літо в сивих полинах,
Упившися легкою гіркотою,
А може, і не їх у тім вина,
А ночі неповторної, святої.
Коли усе злилось в легенький шарм –
Пора якраз рясного квітування,
Тож одинока стомлена душа
Шукає насолоди і кохання.
Репертуар закінчивсь в солов’я,
А серце кличе пару до єднання.
Зрадливий місяць сяйво простеля,
Поки зоря замінить його рання.
Колишуть тишу дивні скрипалі,
Чергуючи тональності сюрчання.
А літо… спить посеред полинів,
Вдихаючи той запах незвичайний.
19.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800424
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.07.2018
автор: Ганна Верес