Не плач кохана, я тебе прошу.
Я мушу йти у те гаряче пекло.
На схід країни, неньки нашої землі.
Від ворогів її я мушу захистити!
І він пішов, узявши автомат...
Та на прощання поцілував легенько.
"Прощай кохана, скоро я вернуся"
Сказав слова ці виходячи за двері.
І ось уже на фронті той козак.
Бої ідуть запеклі та гарячі.
У трубку каже їй, що все гаразд,
Що в них там тихо, мирно та спокійно.
Їмо ми в досталь, спимо нормально.
Не плач кохана, ще трішки і вернуся.
І більш нічого він не каже.
Так він говорить кожин день.
Бо він не може їй сказати,
Про ті бої запеклі та гарячі,
В яких він друзів загубив,
Та грузом двісті відправляв додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800492
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.07.2018
автор: Чечен