Ось вогники із дна душі зринають
і все несуть мене з життєвих смут.
Все найщасливіше зникає, знаю,
й заманює весь час в колишній кут.
А Всесвіт зве в свої Світи блискучі,
де примітивне все у забутті
і зброя вся давно в глибокій кручі –
Любов і спокій здавна на меті...
Отак Земля різниться з білим Світом,
тут жадоба все пнеться до корон,
а жебраки шукають дах для діток.
Й за олігархів – ескадрон на ескадрон?
24.07.2018р.
Земля и белый Свет
Вот огоньки со дна души всплывают
и все несут меня от жизни смут.
Счастливое здесь исчезает, знаю,
и завлекает зло – забыть уют.
Вселенная зовет в Миры хрустальны,
где примитивное все в забытьи,
оружия давно нет, в тени тайны –
Любовь, покой там целью для семьи.
Вот так Земля разнится с белым Светом,
здесь жадность всё стремится до корон,
а нищим крышу бы найти для деток.
За олигархов – эскадрон на эскадрон?
24.07.2018 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800514
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2018
автор: Променистий менестрель