Підрости б ще трохи з заходу й зі сходу,
Не у ті чи інші – вгору підрости.
Острахи завчасно вкажуть на породу:
Вуха купірують, крила та хвости.
Доки сходить тісто, не здіймайте шуму,
Скрипом не лякайте сенсорних частот.
Тицяти в скоринку вказівним – на згубу.
Дайте побродити й витекти за борт.
Мрій газоподібність – пори дозрівання.
До пори упору діжки висота.
Тонкощі сердечні – справа філігранна,
Грубість їх погубить – визріє сльота.
Здоби запашної млосно дожидатись,
Мить наздоганяти – справа не з легких.
Десь в примарнім краї є душі оазис,
Що в найвищій точці сходження застиг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800775
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2018
автор: Серафима Пант