Коли вітрила осінь підійма
І в далеч біло-синю відлітає,
Лягає всюди килимом зима,
Аж поки сонце весну привітає.
Воно запросить до життя зело,
І журавлями небо розмалює,
Що синім морем рівно розлилось…
Сади травнева заметіль схвилює.
Коли ж краса ця в літо заблука,
Озветься з лісу дивним стоголоссям,
Жита гроза липнева підляка,
Й волошки сині згубить між колоссям.
15.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800881
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.07.2018
автор: Ганна Верес